Take a fresh look at your lifestyle.

Його зброєю був олівець і папір: в цей день народився провідний художник УПА

213

В цей день, 25 листопада, 114 р. тому народився Ніл Хасевич – митець європейського рівня, член ОУН та воїн УПА, творчість якого й досі недостатньо вивчена.

Як зазначає історик Ірина Єзерська у своїй статті на “ІП”, Ніл Хасевич був нагороджений багатьма міжнародними дипломами і престижними нагородами: у 1931 р. його полотно “Прання” відзначене премією “Ватикан”, у 1932 р. за портрет гетьмана Мазепи одержав диплом Варшавської академії, у 1937 р. здобуває третій грошовий приз на міжнародній виставці гравюр у Варшаві.

Митець зарекомендував себе прекрасним пропагандистом: був членом крайової референтури пропаганди, протягом 1943-1944 рр., працював у редакції журналу “До зброї”, готував ілюстрації до сатиричних журналів УПА “Український перець” та “Хрін”, керував підпільною друкарнею, випускав різні агітаційні матеріали (брошури, листівки, летючки).

Він же розробив ескізи прапорів, печаток, бланків, бофонів і відзнак підпілля (Хрест заслуги, Хрест бойової заслуги, медаль “За боротьбу в особливо важких умовах”), навчав мистецтва гравюри молодих художників, які відходили вже на інші терени ілюструвати підпільну літературу.

У 1951 р. роботи Хасевича потрапили до делегатів Генеральної Асамблеї ООН та іноземних дипломатів і були надруковані в альбомі “Графіка в бункерах УПА”. Це остаточно довело до шалу радянське керівництво.

За розпорядженням з Москви “пресечь антисоветскую деятельность” упівського художника для його розшуку було створено спеціальну міжобласну оперативну групу, очолену капітаном держбезпеки Борисом Стекляром, заступником начальника відділенння 2 відділу УМДБ Рівненської області.

Сексоти допомогли відшукати криївку, але живим Хасевич не здався – застрелився з особистої зброї разом із двома своїми охоронцями – В´ячеславом Антонюком – “Матвієм” та Антоном Мельничуком – “Гнатом”, спаливши перед тим усі важливі документи.

Людина, яка не схилилася під тягарем життєвих випробувань, не була настільки впевненою в собі, щоб не боятися видати важливу інформацію на тортурах.

Могили митця, як і двох побратимів, що розділили з ним смерть 4 березня 1952 р., і досі не знайдено. Тіла загиблих упівців, за давньою “пристрастю” енкаведистів до такого моторошного видовища, після трьох днів виставляння в Клевані для глуму, постраху та деморалізації населення вивезли в невідомому напрямі.

Залиште відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікований.