Take a fresh look at your lifestyle.

На Пустомитівщині свободівці нагородили призерів конкурсу про мову (твори)

187

Пустомитівська районна організація ВО “Свобода” у Звенигородській школі привітала призерів конкурсу учнівських письмових творів, який проходив до Міжнародного дня рідної мови.

І місце зайняла Марта Майко, ІІ – Вікторія Довга.

Грамотами та книгами призерів нагородив свободівець Тарас Чернат.

Пропонуємо Вашій увазі твори переможців:

Моя мова – моя свобода!

Ми, українці, були народом багато століть, хоча здобули незалежність лише у ХХ ст. Наша рідна мова,  історія, культура, традиції – це те, що не вдалось відібрати у нас ординським ханам та всіляким іншим завойовникам, різним зайдам. Усвідомлення себе як народу завжди надавало нам сили здобувати перемогу. То чи маємо ми, українці, сьогодні моральне право дозволяти реалізовувати твердження «какая разніца»?! Впевнена, що не маємо! Народ вільний доти, допоки у нього є рідна мова! Актуальні слова неповторної письменниці Ліни Костенко: «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову». Саме факти історія доводять правдивість цих слів поетеси.

Не може існувати народ без мови. Саме мова була однією із того, що намагалися у нас, українців, відібрати. Наприклад, ось такого власне людського та національного приниження зазнавали українці у часи Речі Посполитої, у їхніх у польських школах була така традиція: дитина, котра говорила українською, мала носити на собі ганебну табличку, яку знімали тільки тоді, коли хтось інший сказав кілька слів рідною мовою.

Нас нищили, отруювали вірусом меншовартості! Російська імперія руйнувала нашу мову Валуєвським циркуляром, яким заборонялося видання релігійних та шкільних книг українською мовою, та Емським указом, в якому заборонялося вживання української мови у будь-яких друкованих творах.

Тиск Радянського Союзу був дещо інший, ніж просто заборона. Радянські керівники вирішили знищити мову зсередини, уподібнюючи українську до російської. У словниках в перекладі з російської на українську зазначалося кілька синонімів. Спочатку були слова, подібні до російських, а власне українські відповідники наприкінці. Таким чином, довго, але влучно нищилась українська мова, насаджувався бур’ян, аби сплюндрувати все наше, власне українське.

Ми, українці, підносились до рівня великого європейського народу у філософії  Григорія Сковороди, у геніальній поезії  Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, у музиці Миколи Лисенка та творчості театру корифеїв. Ми демонстрували світові могутній інтелект українського народу у відкриттях наших вчених.

Мова – це не тільки інструмент для порозуміння, а й ознака, за якою ми відносимо людей до певної нації, а й важлива ознака національної ідентичності.  Якщо людина розмовляє білоруською, тоді ми робимо припущення, що це білорус. А якщо українською, то українець. На сьогодні  в нашій державі проживає багато російськомовних українців, як наслідок історичного минулого України. Варто задуматися?! Чи важливо розмовляти українською?!

Адже мова – це те, що не можна забрати у людини. Можна зруйнувати територію, завоювати її відібрати, можна фізично зруйнувати народ, проте допоки є бодай один носій української мови, доти є український народ. Ми є великим народом і маємо пам’ятати це. У наших руках доля Вітчизни, її теперішнє, її майбутнє. Наша воля у нашій рідній українській мові. Ми, українці, не можемо допустити того, що, здобувши  головне історичне завоювання – незалежність, можемо втратити українську мову!

Марта Майко

*****

Українська мова, як зброя у війні з Росією

         Здавалося б, як мова може бути зброєю у війні? Якщо зробити екскурс у історії нашої держави, то важко не помітити, що саме мовне питання було тісно пов’язане з утисками, намаганнями знищити українців як націю. Незважаючи ні на що, наші предки на шляху до здобуття незалежності змогли не втратити рідну українську мову. То чи маємо ми зараз моральне право, живучи в омріяній незалежній державі УКРАЇНІ, за яку пролито було чимало крові, стверджувати  “Какая разніца” якою мовою розмовляти?!

         Нам нав’язують думку про те, що українська мова походить з російської; якщо людина розмовляє російською, маючи українське громадянство, то це нічого страшного, бо прийде  п…н  і вас врятує, ніби мова – це вірус, від якого обов’язкова вакцинація “русский мир”. Олесь Гончар стверджував, що “мова – це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам’ять, найцінніше надбання віків, мова – це ще й музика, мелодика, фарби, буття, сучасна, художня, інтелектуальна і мисленнєва діяльність народу”. Для нас, українців, наша мова – це не лише безцінний скарб, це ознака нашої самоідентичності, у нас є українська мова, тому ми українці. Адже завдяки мові колись українці були нацією, народом без території та суверенітету. На жаль, на сьогодні значна частина населення розмовляє не лише чужою мовою, а мовою агресора! На думку Павла Мовчана, “людина, яка втратила свою мову, – неповноцінна, вона другорядна в порівнянні з носієм рідної мови”.

         На сторінках історії нашої Батьківщини знайдемо чимало прикладів трагічних доль відомих особистостей, українських митців, які не боялися висловлювати свою громадянську позицію, які не боялись говорити про любов до України, через що зазнали переслідувань та репресій з боку радянської влади.

         Тарас Шевченко сміливо писав у передмові до “Кобзаря”: “А на москалів не вважайте, нехай вони собі пишуть по-своєму, ми по-своєму. У їх народ  і слово, і у нас народ і слово. А чиє краще, нехай судять люди”. Це свідчить про лояльне ставлення поета до чужої мови, адже не потрібно ненавидіти все проросійське, потрібно його уникати у своїх звичаях і традиціях.

         “У всіх народів мова  – це засіб спілкування, у нас це – фактор відчуження. Не інтелектуальне надбання століть, не код порозуміння, не першоелемент літератури, а з важкої руки Імперії ще й досі для багатьох – це ознака націоналізму, сепаратизму, причина конфліктів і моральних травм, – писала Ліна Костенко. Адже нація є слабкою тоді, коли немає єдності. І коли народ мовчить, значить йому все подобається. Зараз важливо зрозуміти усім, що українська мова – це універсальна зброя проти усіх ворогів України,  тому за будь-якої незрозумілої ситуації – українізуйтесь: купуйте українські книжки, поширюйте український контент, популяризуйте українську музику, поезію…мистецтво. Зараз це актуально, як ніколи… Іван Малкович закликає українців: “Зберігайте спокій та крихітну свічечку букви “Ї”, бо “можуть настати і такі часи, коли нашої мови не буде пам’ятати навіть найменший соловейко”. Розмовляйте УКРАЇНСЬКОЮ, бо вона на часі!                                                           

Вікторія Довга

Залиште відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікований.