Take a fresh look at your lifestyle.

Сьогодні п’ятий рік, як загинув на війні Василь Кіндрацький

539

Сьогодні, 28 травня, виповнюється п’ята річниця із дня загибелі українського військового, добровольця, новітнього Героя Василя Кіндрацького.

Саме цього дня 2015 року Василь Кіндрацький загинув поблизу села Водяне Донецької області під час танкового обстрілу позиції українських бійців.

У соцмережі Фейсбук рідні та близькі згадують героя у своїх дописах:

“Минає 5 років, як ти загинув , Василю. Загинув по – геройськи, захищаючи свою рідну Україну від московських окупантів. Коли почалася війна, ти не залишився вдома, ховаючись за вік(бо минуло 50), сім’ю (бо двоє малих дітей), роботу (бо треба гроші заробляти). Тоді ніхто не зміг би тебе , добровольця, зупинити, адже ” Україна понад усе ” і ” хто , як не я ?” Ти воював , не жаліючи себе.

Московський танк скалічив твоє тіло, але ніщо і ніколи не зможе знищити твою палку душу. Ти піднісся високо. І , які б не були часи,і ,хто б не був при владі, нікому не вдасться применшити твій подвиг”, – зазначила дружина Галина Кіндрацька.

Подружжя Кіндрацьких

” У 2015 р. у Водяному фронт тримала перша рота першого батальйону 93-ї бригади, якою командував наш ОУНівський побратим Борис Гончар.

Визріла думка встановити на вежі шахти прапор ОУН. У такий спосіб вежа перетворювалася у спостережний пункт, за який українці уже не сміли відступати.

Вежа перебувала під обстрілом. А тому щоб встановити там український стяг потрібна неабияка мужність.

«Кіндрат» це зробив удосвіта, коли обстріли трохи вчухли. Більше того, із вежі зателефонував і похвалився, що ворог ніколи не перетне межі, яку позначено прапором ОУН.

Вчинок «Кіндрата» збісив окупантів. З боку Донецького аеропорту до бліндажів 93-ї бригади підійшов російський танк і обстріляв наші позиції. Один постріл влучив у бліндаж, де перебував «Кіндрат». Важке поранення і смерть.

Василя привезли до Києва вночі, як тоді говорили «на Фундацію», вул. Івана Мазепи,6. В останню дорогу його збирала Оля Червак і волонтери. Приїхав отець Ігор Онишкевич. Молилися і плакали. Опісля бойові побратими на руках і при зброї занесли домовину із тілом героя на Аскольдову Могилу, де священники УГКЦ відправили панахиду.

Усі разом виїхали до Миколаєва, а згодом – Львова, де на Личакові Василь спочив.

Він загинув, щоб ми жили і пам’ятали його подвиг.

Р.S. Вшанування пам’яті «Кіндрата» відбудеться 31 травня (неділя) об 11.30 на Аскольдовій Могилі.

30 травня (субота) до Миколаєва (Львівська обл.) запрошує вдова пані Галина. Початок панахиди об 8.00″, – написав Голова ОУН Богдан Червак.

Михайло Галущак, Василь Кіндрацький, Богдан Червак, Борис Гуменюк, Мирослав Мисла

“Сумну звістку, що вуйка Василя не стало 28.05.2015 – отримав, коли був в Авдіївці

З даху нашої 9-поверхівки було видно його шахту Бутівку – ми ще мали зустрітися

На жаль, не міг бути на похороні у Миколаєві та у Львові – тому, ми з ним так і не попрощалися; здається, що він ще й досі на війні і ми ще зустрінемося…

Якось це було у сні, у Миколаєві, вуйко Василь з другом йшли до нього додому і каже мені: “Тут всі говорять, що я помер, але ж дивися – я живий”. І пішов собі дорогою вгору…

А й справді, герої – не вмирають!”, – зазначив у своєму дописі учасник російсько-української війни Михайло Галущак.

Могила на Личаківському цвинтарі

Залиште відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікований.