Take a fresh look at your lifestyle.

Ухвалили б Закон про мову швидше – не було б бужанських, – Панькевич

65

Занадто довго минулий парламент відтягував ухвалення нового мовного законодавства. Якщо було би враховано пропозиції свободівців, якби закон запрацював раніше, то вже було б запізно бужанським і компанії вносити зміни з метою поширення російської.

Про це зазначає заступник Голови ВО «Свобода» Олег Панькевич, коментуючи внесення на розгляд парламенту антиукраїнського законопроєкту депутата владної фракції.

«Літо 2012-го в Україні було дуже спекотним. У парламенті готувалися ухвалити українофобський закон Ківалова-Колесніченка. Це стало би нищівним ударом по українцях, по державності, ще одним кроком назустріч Кремлю.

Мовний Майдан у Києві, 2012 р.

Мабуть, найпершою відреагувала на загрозу Львівщина. Львівська обласна рада ініціювала сесію, на якій ухвалила рішення «Про загрозу державності України у зв’язку з ухваленням Закону України “Про засади державної мовної політики». За нашим прикладом місцеві ради різних рівнів у західних областях збирали позачергові сесії та ухвалювали подібні рішення. У червні Львівська, Тернопільська та Івано-Франківська обласні ради провели виїзні сесії під стінами парламенту з вимогою не ухвалювати антиукраїнський закон. Наші зібрання проходили в оточенні посиленої охорони при повному екіпіруванні.

У липні депутати обласної та інших рад вирішили вдатися до радикальніших кроків: вони заблокували вхід до будівлі чиновникам облдержадміністрації як представникам режиму Януковича. Перед адмінбудинком виросло наметове містечко із революційним червоно-чорним прапором на щоглі. Ми ініціювали розірвання угоди про оренду приміщень для адміністрації. Вони злякалися не на жарт: ховали очі, лізли до будинку через вікна, але уникали прямого контакту з протестувальниками. Зате активізувалися силовики. За депутатами стежили есбеушники, не ховаючись знімали кожен крок. Не забарилися й кримінальні справи: депутатів почали викликати на допити.

“Свобода” заблокувала вхід до Львівської ОДА чиновникам режиму Януковича, 2012 р.

Тим часом у столиці українці вийшли на мовний майдан, дехто з його учасників оголосив голодування. Учасників протесту намагалися розігнати, натравивши на них «беркут» з кийками та сльозогінним газом. Тоді виступити проти злочинного режиму було небезпечно й ризиковано. До лав протестувальників ставали щирі й відважні, що не боялися політичних переслідувань, кримінальних справ, кийків та газу. Це було серйозно і по-справжньому.

Цей спротив був предтечею Революції гідності, чимало його учасників у 2013-2014 стали активістами протесту проти режиму Януковича. І однією з вимог Майдану було скасування закону Ківалова-Колесніченка та підтвердження статусу української як єдиної державної мови. Коли після перемоги Майдану Верховна Рада України проголосувала за скасування закону, деякі начебто проукраїнські політики почали волати, що «не на часі», навіть організували дурнувату акцію «Львов гаваріт по-русски» на підтримку скандального закону, а тодішній спікер парламенту, як і його наступники, не наважилися підписати документ про скасування закону.

Занадто довго минулий парламент відтягував ухвалення нового мовного законодавства. Якщо було би враховано пропозиції свободівців, якби закон запрацював раніше, то вже було б запізно бужанським і со вносити зміни в напрямку поширення російської. Що заважало? Чого боялися? Кому догоджали?  

Через три роки після Майдану ми вимагали від Конституційного суду України визнати неконституційним Закон Ківалова-Колесніченка. Хто знав тоді, що в 2020-му доведеться знову захищати українську мову від посягань представників влади, які прагнуть зажити сумнівної слави сучасних Геростратів?

За цих обставин усе суспільство, громадськість, політики мають недвозначно заявити про свою позицію: вони за українську мову чи «двомовність», вони з бужанськими чи з народом, вони проти агресора чи готові до загравання з ворогом і його посіпаками всередині країни? Тут нема місця для напівтонів, нема «нейтралітету», не можна «трошки протестувати», а «трошки співпрацювати», нема «тут політика», а тут – «просто бізнес». Або – або», – наголошує Олег Панькевич.

Зазначимо, що Закон про мову ухвалено 25 квітня 2019 р.

Залиште відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікований.