Take a fresh look at your lifestyle.

У День пам’яті жертв Голодоморів – згадаймо і про Миколу Лемика

62

Західні українці, які у міжвоєнний період жили за межами Радянського Союзу, намагалися допомогти наддніпрянцям за Збручем, оскільки вважали їхню трагедію й своєю бідою.

Влітку 1933 р. у Львові було створено Український громадський комітет рятунку України, у відозві якого йшлося:

“Урвалася міра твого терпіння. Мовчати далі не можна. Скрізь, де б’ється українське серце, треба не тільки протестувати проти всіх комуністичних насильств, але й зворушити сумління цілого людства, поставити на ноги весь світ, щоби він звернув увагу на твоє положення і прийшов тобі з допомогою”.

Оунівці намагалися зробити розголос у міжнародній спільноті про геноцид на Великій Україні.

21 жовтня 1933 р. 18-річний націоналіст Микола Лемик зробив атентат на начальника канцелярії радянського консульства у Львові Олексія Майлова.

“Це тобі від Організації Українських Націоналістів – за муки і смерть наших братів та сестер, за голод в Україні, за всі знущання…”, – промовив під час вирішального пострілу Микола Лемик.

Суд над оунівцем і його аргументація свого вчинку у залі судового засідання – зробила великий резонанс у західній пресі про те, що насправді відбувалось за Збручем.

Як наслідок, світ дізнався про Голодомор 1932-33 рр., що, можливо, комусь і врятувало життя.

Михайло Галущак, історик.

Залиште відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікований.