Take a fresh look at your lifestyle.

Причини створення, цілі та структура ОДКБ

1

На противагу НАТО була створена Організація Договору про колективну безпеку (ОДКБ), рідше Ташкентський пакт або Ташкентський договір – це регіональна міжнародна організація, що проголошуються цілями діяльності якої є підтримка миру, зміцнення міжнародної та регіональної безпеки і стабільності, гарантія незалежності, територіальної цілісності на колективній основі держав-членів. Перевагу в досягненні яких держави-члени віддають дипломатичним засобам [3].

І. Лякін-Фролов акцентує увагу на тому, що Договір про колективну безпеку фактично з’явився в дуже складній і суперечливій обстановці, викликаній розпадом СРСР і призвела до створення СНД. В якості основних завдань ставилися наступні: зберегти певний ступінь спільності і взаємодії колишніх республік і паралельно мінімізувати можливі негативні міжнародні наслідки для безпеки і стабільності на пострадянському просторі [16].

Читайте також: Діяльність ОДКБ в світлі конфліктів на пострадянському просторі.

Розпад Радянського Союзу породив безліч проблем військової безпеки в державах СНД, частина з яких стала жертвою агресивних дій Росії (Молдова, Грузія та Україна). З розпадом СРСР припинили і існування Збройні Сили (ОВС), які представляли єдину оборону країн від зовнішніх загроз. Таким чином, глибокий аналіз потенціалів самостійних збройних сил держав СНД, реальний їх стан свідчили про необхідність колективного захисту.

З цього можна зробити висновок, що головною причиною створення ОДКБ стала проблема безпеки держав СНД, що виникла одночасно з розпадом СРСР у 1991 р., коли перестали існувати радянські збройні сили як гарант безпеки єдиної держави. Новостворені незалежні держави зіткнулися з необхідністю самостійного забезпечення власної безпеки [24].

Історія ОДКБ починається зі спроби утворити Об’єднані збройні сили і єдину армію на правах рівного залучення всіх республік.

15 травня 1992 року в Ташкенті (Узбекистан) відбулося підписання Договору про Колективну Безпеку (ДКБ) главами шести держав СНД: Вірменії, Киргизстану, Казахстану Росії, Таджикистану і Узбекистану.

Згодом до нього приєдналися Азербайджан (в вересні 1993 р.), Грузія (в грудні 1993 р.) і Білорусь (в грудні 1993 р.). Договір набув чинності 20 квітня 1994 р. тривалістю на 5 років з можливістю продовження. Від заснування союзу почалося становлення організації, структури і поява атрибутики[3].

Як пише В. Бистренко, договір був регіональним і не передбачав створення військового блоку. Визначальними напрямами спільних зусиль країн – це участь в побудові систем колективної безпеки в Європі і Азії, встановлення і розвиток рівноправних партнерських відносин з різними військово-політичними організаціями з метою зміцнення і підтримання миру, управління заходами з питань демілітаризації і контролю над озброєннями. Стаття 4 ДКБ передбачала надання будь-якої допомоги в разі агресії проти будь-кого з учасників договору. Завдання ДКБ були орієнтовані на недопущення кризових явищ усередині союзу і стримування зовнішніх загроз політико-правовими засобами. Реалізація збройних сил допускалося в крайньому випадку і тільки для відбиття зовнішньої агресії. В економічній сфері він забезпечував полегшення тягаря витрат країн на оборону і безпеку [1, c. 76].

Однак на початку діяльності та розвитку Договору були притаманні відмінність поглядів і думок до підходу власної безпеки. Точки зору були різні. Наприклад Азербайджан, в зв’язку з конфліктом з Вірменією в Нагірному Карабасі, за певними ознаками вважав, що Договір неефективний. Грузія перейшла у відкриту опозицію по відношенню до імперіалістичних дій Москви. Узбекистан метався у виборі своєї позиції і вибрав на той час більш перспективні проекти військової співпраці з США і Пакистаном. Все це призвело до того, що 2 квітня 1999 р. президенти Вірменії, Білорусії, Казахстану, Киргизстану, Росії і Таджикистану підписали протокол про продовження терміну дії договору на наступний п’ятирічний період. Отже, Азербайджан, Грузія та Узбекистан були проти продовження договору, в цьому ж році Узбекистан приєднався до ГУАМ, яке часто розцінюється російськими імперськими аналітиками як антиросійський блок. Рішення про повноправне приєднання (відновлення членства) Узбекистану до ОДКБ було підписано в Сочі 16 серпня 2006 р. але вже до 2012 р. Ташкент виходить з організації [5, c. 46].

Початковий етап становлення і розвитку Договору про колективної безпеки був напруженим, але він приніс певні досягнення. За період 1995 – 2000 рр. був підготовлений і підписаний ряд основних нормативних актів, які служили платформою для практичної організації військового співробітництва та вирішення завдань в області спільної військової політики. Найголовнішими з них стали: «Угода про основні принципи військово-технічного співробітництва та положення по ряду його реалізації; Рішення про колективні сили швидкого розгортання в Центрально-азіатському регіоні; Рішення про спільну підготовку кадрів для Збройних Сил держав, що входять в ДКБ і інші [9].

Таким чином, з’явилися умови, які дозволили перетворити Договір про колективну безпеку (ДКБ) в Організацію Договору про колективну безпеку (ОДКБ).

У підсумку, 14 травня 2002 р. була заснована Організація Договору про колективну безпеку (ОДКБ), в даний час об’єднує Вірменію, Білорусь, Казахстан, Киргизію, Росію, Таджикистан.

Статут зміненої організації був прийнятий 7 жовтня 2002 р. в Кишиневі, відповідно до якого основними цілями ОДКБ були проголошені забезпечення миру, міжнародної та регіональної безпеки і стабільності, гарантія на колективній основі незалежності, територіальної цілісності і суверенітету держав-членів, пріоритет в досягненні яких держави-члени віддають політичним засобам [14].

Відповідно до Статуту був підготований і сконструйований ефективний механізм органів управління, який складається з консультативних та виконавчих органів з діяльністю міністрів закордонних справ, оборони, секретарів рад безпеки начальників штабів збройних сил і т.д. Керівним органом організації є Рада колективної безпеки (СКБ), яка складається з глав усіх держав.

Рада розглядає основні питання діяльності Організації і виносять рішення, спрямовані на реалізацію її цілей і завдань, а також гарантує координацію і загальну діяльність держав-членів для реалізації цих цілей. Також СКБ має право формувати на постійній або тимчасовій основі робочі і допоміжні органи Організації. [16].

Секретаріат – орган ОДКБ, який діє на постійній основі. Його діяльність полягає в організаційній, інформаційної, аналітичної та консультативної підтримки діяльності інших структур організації. Керівництво Секретаріатом ОДКБ здійснює Генеральний секретар (з 2017 р. Хачатуров Ю.Г.), що є головною адміністративною посадовою особою Організації і реалізує керівництво Секретаріатом Організації. Призначається рішенням СКБ з числа громадян держав-членів і підзвітний СКБ [21].

При Секретаріаті існує Науково-експертна рада ОДКБ. Основна його діяльність пов’язана з пробілами організації і проблемами колективної безпеки на євразійському континенті. Склад Ради включають представники наукових, політологічних центрів, колишні воєначальники держав-учасників ОДКБ. Організація використовує величезні організаційні, професійні та наукові потенціали Ради в сферах підготовки експертних оцінок по існуючих проблем.

Крім того, діє Рада міністрів закордонних справ (РМЗС) – консультативний і виконавчий орган Організації з проблем координації співробітництва учасників в області зовнішньої політики.

Консультативним і виконавчим органом Організації з питань координації взаємодії держав-членів в області військової політики виступає Рада міністрів оборони (РМО). Він грає роль військового будівництва та військово-технічного співробітництва. При Раді міністрів оборони було засновано військовий комітет з метою швидкого розгляду питань планування і використання сил і засобів системи колективної безпеки ОДКБ і підготовки потрібних рекомендацій СМО. Головування в Раді міністрів оборони держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав виходять з Рішення Ради міністрів оборони держав-учасниць СНД «Про головування в Раді міністрів оборони держав-учасниць СНД» від 18 травня 2001 року. Відповідно до вищезазначеного Рішенням в даний час Головою Ради міністрів оборони держав-учасниць СНД є Міністр оборони Республіки Білорусь генерал-лейтенант А. Равка [23]

Основний вектор діяльності Ради міністрів оборони спрямований на вироблення нормативно-правової бази військового співробітництва до її реалізації. Об’єднана система ППО держав-учасників СНД постійно вдосконалюється: військовий склад сил і засобів ППО на європейській території збільшився в два рази, на південному кордоні Співдружності – до півтора разів. Діяльність Ради міністрів проходить у формі засідань один раз в чотири місяці. Позачергове засідання Ради міністрів оборони скликається за рішенням Ради глав держав СНД, Голови Ради міністрів оборони, а також за пропозицією будь-якого члена Ради міністрів оборони, підтриману не менш як одною третиною членів Ради міністрів оборони.

За розробку рекомендацій та за їх реалізацію з військового аспекту ОДКБ відповідає Об’єднаний штаб ОДКБ – постійно діючий робочий орган Організації і СМО ОДКБ [18].

Таким чином, ОДКБ перебуває в процесі постійної модернізації, розвиваючи свої можливості. ОДКБ керується певними принципами завдання яких полягає в протистоянні сучасним наростаючим викликам і загрозам. Після розпаду СРСР було прийнято рішення про створення Організації Договору про Колективну Безпеку (ОДКБ називають російським НАТО).

Аналітичний відділ ІА “Правдиві новини”

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

  1. Бартош А. А. О потенциале миротворчества НАТО, ЕС и ОДКБ / А.А. Бартош // Вестн. Акад. воен. наук. – 2006. – № 3. – С. 74–79.
  2. Бартош С. Постбиполярная ретроспектива мирового порядка [Електронний ресурс] / С. Бартош // Международные процессы: сетевой журнал. – 2015. – Режим доступу до ресурсу: http://www.intertrends.ru/twenty-three/009.htm. Башаратьян М.К., Военно-полотическая безопасность Центральной Азии и роль ОДКБ в ее обеспечении // Мировая экономика и международные отношения. 2012. № 12. C. 15-23
  3. Богатуров А. Системная история международных отношений [Електронний ресурс] / А. Богатуров // НОФМО. – 2007. – Режим доступу до ресурсу: https://www.twirpx.com/file/560592/.
  4. Бордюжа Н.Н. ОДКБ: от военно-политического союза к многофункциональной организации региональной безопасности / Н.Н. Бордюжа // Евраз. интеграция: экономика, право, политика. – 2008. – № 3. – С. 24–27.
  5. Бордюжа Н.Н. ОДКБ – эффективный инструмент противодействия современным вызовам и угрозам / Н.Н. Бордюжа // Междунар. жизнь. – 2007. – № 1/2. – С. 43–49.
  6. Бордюжа Н.Н. Организация Договора о коллективной безопасности: ее место и роль в современной архитектуре международных отношений, задачи на перспективу / Н. Н. Бордюжа // Проблемы упр. – 2006. – № 4. – С. 26–29.
  7. Бордюжа, Н. Н. Роль ОДКБ в обеспечении международной безопасности / Н.Н. Бордюжа // Мир перемен. – 2010. – Т. 1, № 1. – С. 167–183.
  8. Вардомский Л. Экономический рост и региональная интеграция на постсоветском пространстве [Електронний ресурс] / Л. Вардомский // Журнал Новой экономической ассоциации. – 2015. – Режим доступу до ресурсу: https://inecon.org/docs/Vardomsky_Pylin_book_IE_2015.pdf.
  9. В ОДКБ создана Аналитическая Ассоциация информационно-аналитических структур [Електронний ресуср] // ОДКБ. – 2021. – – Режим доступу до ресурсу: http://www.odkb-csto.org/news/detail.php?ELEMENT_ID=1710
  10. В МГУПИ прошел обучающий семинар Университетской лиги ОДКБ [Електронний ресурс] // НЦПТИ. – 2018. – Режим доступу до ресурсу: http://нцпти.рф/aricles/251/.
  11. Гусев Р. Борьба с терроризмом и экстремизмом в странах Центральной Азии и Афганистане. Роль ОДКБ [Електронний ресурс] / Р. Гусев // Россия и новые государства Евразии.. – 2018. – Режим доступу до ресурсу: https://www.imemo.ru/publications/periodical/RNSE/archive/2018/1/security-problems/struggle-against-terrorism-and-extremism-in-the-countries-of-central-asia-and-afghanistan-the-role-of-the-csto.
  12. Договор о коллективной безопасности от 15 мая 1992 г. [Електронний ресурс] // ОДКБ. – 2018. – Режим доступу до ресурсу: http://www.odkb-csto.org/ documentsdetail.php?ELEMENT_ID=126
  13. Здоровега М. Позиція ОДКБ щодо врегулювання конфліктів на. пострадянському просторі [Електронний ресурс] / М. Здоровега, О. Цебенко // International relations, part Political sciences. – 2015. – Режим доступу до ресурсу: http://journals.iir.kiev.ua/index.php/pol_n/article/view/2578.
  14. Караваев В. Что делать с ОДКБ: есть ли перспектива расширения программ организации? [Електронний ресурс] / В. Караваев // Политком. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: http://politcom.ru/22186.html.
  15. Концепция внешней политики Российской Федерации (утверждена Президентом Российской Федерации В.В.Путиным 30 ноября 2016 г.) [Електронний ресурс] // Министерство иностранных дел Российской Федерации. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: http://www.mid.ru/foreign_policy/news/-/asset_publisher/cKNonkJE02Bw/content/id/2542248.
  16. Клевакина Е. Организация Договора о коллективной безопасности в контексте национальных интересов стран-участниц [Електронний ресурс] / Е. Клевакина // Вестник международных организаций. – 2013. – Режим доступу до ресурсу: https://cyberleninka.ru/article/n/organizatsiya-dogovora-o-kollektivnoy-bezopasnosti-v-kontekste-natsionalnyh-interesov-stran-uchastnits.
  17. Лукин А. Постбиполярный мир: мирное сосуществование или хаос? [Електронний ресурс] / А. Лукин // Мировая экономика и международные отношения. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: https://www.imemo.ru/publications/periodical/meimo/archive/2016/1-t-60/the-world-at-the-beginning-of-millennium/post-bipolar-world-peaceful-coexistence-or-chaos.
  18. Малиновский О. Проблемы развития одкб и повышения ее роли в обеспечении коллективной безопасности в Евразии [Електронний ресурс] / О. Малиновский, И. Пащенко // Историческая и социально-образовательная мысль. – 2011. – Режим доступу до ресурсу: https://cyberleninka.ru/article/n/problemy-razvitiya-odkb-i-povysheniya-ee-roli-v-obespechenii-kollektivnoy-bezopasnosti-v-evrazii.
  19. Обучающий курс Университетской Лиги ОДКБ [Електронний ресурс] // НЦПТИ. – 2018.– Режим доступу до ресурсу: http://fir.bsu.by/index.php/ru/news/news2014/4655-news-2014-11-20-03.html
  20. ОДКБ: история и перспективы [Електронний ресурс] // Международный Институт Новейших Государств. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: http://mirperemen.net/2016/11/odkb-istoriya-i-perspektivy/.
  21. ОДКБ и безопасность Евразии [Електронний ресурс] // ОДКБ. – 2021. – Режим доступу до ресурсу: http://www.km.ru/spetsproekty/2015/05/18/voenno-politicheskii-blok-nato/758887-odkb-ibezopasnost-evrazii.
  22. Орлов А. Военно-политическое строительство на постсоветском пространстве [Електронний ресурс] / А. Орлов // Пограничник Содружества. – 2009. – Режим доступу до ресурсу до ресурсу: http://www.pircenter.org/media/content/files/9/13464247900.pdf.
  23. Офіційний сайт «Университетская лига ОДКБ»[Електронний ресурс] // Университетская лига ОДКБ. – 2021. – Режимдоступу: http://liga.usue.ru/
  24. Официалний Сайт ОДКБ [Електронний ресурс] // ОДКБ. – 2021. – Режим доступу до ресурсу: http://www.odkb-csto.org/information/.
  25. Проблемы коллективной самообороны в рамках ОДКБ обсуждают эксперты в Ереване [Електронний ресурс] // Еркрамас. – 2018.– Режим доступу до ресурсу: http://www.yerkramas.org/article/74562/problemy-kollektivnoj-samooborony-v-ramkax-odkb-obsuzhdayut-eksperty-verevane
  26. Сахинов Є. Только ОДКБ может обеспечить безопасность в Евразии [Електронний ресурс] / Є. Сахинов // Ноев Ковчег. – 2012. – Режим доступу до ресурсу: http:// noev-kovcheg.ru/mag/2013-19/4128.html#ixzz4T8NkY2hn.
  27. Стратегия коллективной безопасности Организации Договора о коллективной безопасности на период до 2025 года [Електронний ресурс]. // ОДКБ. – 2021. – Режим доступу до ресурсу: http://odkb-csto.org/documents/detail.php?ELEMENT_ID=8382.
  28. Соглашение о статусе формирований сил и средств системы коллективной безопасности Организации Договора о коллективной безопасности от 10 декабря 2010 г. [Електронний ресурс] // ОДКБ. – 2010. – Режим доступу до ресурсу: http://www.odkb-csto.org/documents/detail.php? ELEMENT_ ID.
  29. Тихоновский П. Н. Противостоять вызовам и угрозам: ОДКБ как основной инструмент коллективной безопасности на постсоветском пространстве / П.Н. Тихоновский // Беларус. думка – 2011. – № 4. – С. 4–9.
  30. Устав организации договора о колективной безопасности от 7 октября 2002 г., [Електронний ресурс] // ОДКБ. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: http://www.odkb-csto.org/documents/detail.php?ELEMENT_ID=124.
  31. Файзуллаев Д.А. ОДКБ: формирование системы коллективной безопасности / Д.А. Файзуллаев // Азия и Африка сегодня. – 2009. – № 7. – C. 20–25.
  32. Фененко А. Современная история международных отношений: 1991 – 2015. [Електронний ресурс] / А. Фененко // Аспект Пресс Москва. – 2015. – Режим доступу до ресурсу: https://istina.msu.ru/publications/book/11512731/.
  33. Чернов В. Организация договора о коллективной безопасности как институт межгосударственной военно-политической интеграции на постсоветском пространстве [Електронний ресурс] / Владимир Чернов // РАН. – 2010. – Режим доступу до ресурсу: https://www.dissercat.com/content/organizatsiya-dogovora-o-kollektivnoi-bezopasnosti-kak-institut-mezhgosudarstvennoi-voenno-p.
  34. Boulegue M. Five Things to Know About the Zapad-2017 Military Exercise [Електронний ресурс] / M. Boulegue // Chatham House. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: https://www.chathamhouse.org/expert/comment/five-things-knowabout- zapad-2017-military-exercise.
  35. Blufor O. A Comparative Analysis of NATO and the CSTO [Електронний ресурс] / Blufor // IJOIS Spring. – 2018. – Режим доступу до ресурсу: https://ugresearchjournals.illinois.edu/index.php/IJOIS/article/view/549.
  36. Czaputowicz J. Teorie stosunków międzynarodowych Krytyka i systematyzacja [Електронний ресурс] / J. Czaputowicz // Wydawnictwo Naukowe PWN. – 2008. – Режим доступу до ресурсу: https://woblink.com/ksiazka/teorie-stosunkow-miedzynarodowych-krytyka-i-systematyzacja-jacek-czaputowicz-101571.
  37. Douhan A. Collective Security Treaty Organization and Contingency Planning after 2014 [Електронний ресурс] / A. Douhan, A. Rusakovich // International relations. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: https://www.dcaf.ch/sites/default/ files/publications/documents/CSTO _ContingencyPlanningAfter2014_eng.pdf.
  38. Gerrits A. Russian Patronage over Abkhazia and South Ossetia: implications for conflict resolution [Електронний ресурс] / Gerrits // East European Politics. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: http://www.tandfonline.com/doi/full/10.1080/21599165.2016.1166104.
  39. Haas M. Relations of Central Asia with the Shanghai Cooperation Organization and the Collective Security Treaty Organization [Електронний ресурс] / M. Haas // The Journal of Slavic Military Studies. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: https://www.tandfonline.com/doi/abs/10.1080/1351 8046.2017.1271642.
  40. Kaszuba M. W uścisku Moskwy. Obszar poradziecki [Електронний ресурс] / M. Kaszuba // Rytm. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: https://historia.org.pl/2017/12/13/premiera-w-uscisku-moskwy-obszar-poradziecki-m-kaszuba/.
  41. Kaszuba M. The Collective Security Treaty Organization (CSTO) in the foreign policy of the Russian Federation [Електронний ресурс] / М. Kaszuba // The Copernicus Journal of Political Studies. – 2019. – Режим доступу до ресурсу: http://cejsh.icm.edu.pl/cejsh/element/bwmeta1.element.ojs-doi-10_12775_CJPS_2019_008.
  42. Legucka A. Wykorzystywanie quasi-państw w polityce zagranicznej Federacji Rosyjskiej [Електронний ресурс] / А. Legucka // Rocznik Nauk Społecznych. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: www.researchgate.net/publication/312312088_Wykorzystanie_quasi-panstw_w_ polityce_zagranicznej_Federacji_Rosyjskiej.
  43. Mrvaljevic S. Collective Security Treaty Organization: Russia’s answer to NATO? [Електронний ресурс] / Stefan Mrvaljevic // IAPSS. – 2015. – Режим доступу до ресурсу: https://www.iapss.org/2015/02/04/collective-security-treaty-organization-russias-answer-to-nato/.
  44. Nichol J. Russia-Georgia Conflict in August 2008: Context and Implications for U.S. Interests. [Електронний ресурс] / Jim Nichol // Congressional Research Service. – 2009. – Режим доступу до ресурсу: https://fas.org/sgp/crs/row/RL34618.pdf.
  45. Sutyagin I. Russian Forces in Ukraine [Електронний ресурс] / Igor Sutyagin // Royal United Services Institute. – 2015. – Режим доступу до ресурсу: https://rusi.org/sites/default/files/201503_bp_russian_forces_in_ukraine.pdf.
  46. Zerkalov G. The Nuclear Powered Icebreakers [Електронний ресурс] / G. Zerkalov // Stanford University. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: http://large.stanford.edu/courses/2016/ph241/zerkalov2/.
  47. Weitz R. CSTO and SCO [Електронний ресурс] / R. Weitz // Research Collection. – 2014. – Режим доступу до ресурсу: https://www.research collection.ethz.ch/bitstream/handle/20.500.11850/86797/1/eth-8857-01.pdf.
  48. Weitz R. The Collective Security Treaty Organization: Past Struggles and Future Prospects [Електронний ресурс] / R. Weitz // Russian Analytical Digest. – 2014. – Режим доступу до ресурсу до ресурсу: http://www.css.ethz. ch/content/dam/ethz/special-interest/gess/cis/center-for-securities-studies/pdfs/ RAD -152-2-4.pdf.

Залиште відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікований.