Take a fresh look at your lifestyle.

Висновки щодо ролі та місця ОДКБ в системі міжнародних відносин

2

У даній роботі здійснено комплексне дослідження ролі та місця ОДКБ в системі міжнародних відносин і досягли цілей поставлених у вступі.

Проаналізувано джерельну базу дослідження ролі та місця ОДКБ в системі міжнародних відносин. Аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури, присвяченої діяльності ОДКБ дозволяє зробити висновок про те, що окремі аспекти міжнародної безпеки і історичний аспект ОДКБ отримали глибоке вивчення в представленій літературі.

Читайте також: Поняття міжнародної безпеки та моделі забезпечення міжнародної безпеки.

Але комплексні підходи до дослідження даної проблеми на сучасному етапі вивчені недостатньо і вимагає подальшого вивчення. Першу група джерел представляють офіційні документи: статути, договори, концепції і т.д. Основна документальна база роботи була взята з офіційного сайту ОДКБ, де докладно описана історія створення та діяльність організації, а також представлені різні правові документи такі як статут ОДКБ.

Охарактеризовано поняття безпеки та моделі її здійснення. Концепція безпеки визначає стан міжнародних відносин, що забезпечує життя, співпрацю і взаємодію держав і їх блоків, спілок, асоціацій та світової спільноти в цілому в умовах гарантованого захисту їх життєвих інтересів від різних загроз. Всі три рівні (національна, регіональна, глобальна безпека) взаємопов’язані і взаємозалежні. Міжнародна безпека може розвиватися тільки на основі рівної безпеки для всіх держав. Загроза безпеки однієї держави підриває безпеку в регіоні в цілому і створює загрозу міжнародному миру і безпеці. Це наочно продемонстрував розвиток подій, що передували Другій Світовій війні, ситуація на сучасному Близькому Сході, вторгнення Росії в Україну у 2014 р. Відповідно, нестабільність на глобальному рівні міжнародної безпеки може мати небезпечні наслідки кожної держави і його громадян. В цілому, всі перераховані вище процеси і фактори, що визначають нові параметри міжнародної безпеки, знаходяться в стадії зміни. Їх частка в глобальній міжнародній безпеці не однакова і змінюється. У той же час, існують тенденції співпраці і конфліктності. Але для того, щоб зрозуміти, що формується нова якість міжнародної безпеки в глобальному масштабі і визначити вектор її довгострокового розвитку, необхідно, наскільки це можливо, об’єктивно і всебічно вивчити ці параметри.

Ми проаналізувати історію формування, цілі та структуру ОДКБ. На противагу НАТО була створена Організація Договору про колективну безпеку (ОДКБ), рідше Ташкентський пакт або Ташкентський договір – це регіональна міжнародна організація, що проголошує цілями діяльності підтримку миру, зміцнення міжнародної та регіональної безпеки і стабільності, гарантію незалежності, територіальної цілісності на колективній основі держав-членів.

Договір про колективну безпеку фактично з’явився в дуже складній і суперечливій обстановці, викликаній розпадом СРСР і яка призвела до створення СНД. В якості основних завдань ставилися наступні: зберегти певний ступінь спільності і взаємодії колишніх республік і паралельно мінімізувати можливі негативні міжнародні наслідки для безпеки і стабільності на пострадянському просторі.

Розпад Радянського Союзу породив безліч проблем військової безпеки в державах СНД, частина з яких стала жертвою агресивних дій Росії (Молдова, Грузія та Україна). З розпадом СРСР припинили і існування Збройні Сили (ОВС), які представляли єдину оборону країн від зовнішніх загроз. Таким чином, глибокий аналіз потенціалів самостійних збройних сил держав СНД, реальний їх стан свідчили про необхідність колективного захисту.

З цього можна зробити висновок, що головною причиною створення ОДКБ стала проблема безпеки держав СНД та політичні амбіції Москви, що виникли одночасно з розпадом СРСР у 1991 р., коли перестали існувати радянські збройні сили як гарант безпеки єдиної держави. Новостворені незалежні держави зіткнулися з необхідністю самостійного забезпечення власної безпеки.

Підсумовуючи, слід зазначити, що пріоритетною сферою діяльності ОДКБ є забезпечення безпеки та стабільності країн-членів організації. В теперішній час організація зіткнулась з рядом викликів та загроз, які є небезпечними для неї. Найбільш значною проблемою в рамках ОДКБ є Нагірно–карабахський конфлікт між Вірменію, яка є членом ОДКБ, та Азербайджаном.

Було проаналізовано особливості функціонування та вектори діяльності ОДКБ як регіональної організації безпеки. Організація виступає виключно за мирне врегулювання даного конфлікту шляхом переговорного процесу, і засуджує будь яке силове втручання.

Довіра до цієї організації у сфері вирішення конфліктів на пострадянському просторі є незначною з боку міжнародного співтовариства, оскільки найбільш впливовий її член Росія повністю дискредитував себе, порушуючи усі норми та принципи міжнародного права.

Пріоритетними сферами ОДКБ також визначає боротьбу з тероризмом, наркотрафіком, міжнародною злочинністю та екстремізмом. З цією метою в рамках організації було створено військовий підрозділ швидкого реагування КСОР ОДКБ, який є дієвим інструментом у разі необхідності швидкого подолання загроз національній безпеці країн – членів ОДКБ. Військові формування проводять постійні навчання, обмінюються досвідом з метою покращення виконання поставлених перед ними цілей.

ОДКБ перетворюється на повноправну міжнародну організацію і в статті глави 8 Статуту ООН визнається в ролі регіонального об’єднання з безпеки. Її міжнародно-правовий статус прирівнюється до статусу НАТО.

Ми проаналізували також значенняОДКБ для здійснення зовнішньої політики Росії. ОДКБ найбільше нагадує проект по поширенню та поглибленню російського впливу, продовження збільшення вже існуючої залежності від Росії і запобігання приходу інших гравців, наприклад, США та НАТО в регіон, який Росія вважає виключною сферою свого впливу. Це поширення російського впливу можна побачити через загальне членство в інших організаціях, в яких домінує Росія, з аналогічними ефектами, таких як Євразійський економічний союз, членами якого також є Росія, Білорусь, Казахстан, Вірменія і Киргизстан. По суті, членство в ОДКБ обмежує коло дій, які країна-член ОДКБ може проводити з урядом іншої країни без дозволу Росії.

Росія як домінуюча сила в ОДКБ визначає порядок денний організації. Росія розглядає організацію в першу чергу як засіб інтеграції у військовій сфері, а не як реальний військовий альянс. Іншими словами, Росія насправді не очікує цінної з військової точки зору підтримки від інших членів організації в разі конфлікту. Проте, ОДКБ являє цінність для Москви. ОДКБ допомагає виправдати російське базування за кордоном, в той же час обмежуючи іноземне базування в державах-членах ОДКБ. Російські бази в Середній Азії і Вірменії виправдовуються як сприяють багатонаціональним місіям ОДКБ. Вимога про те, щоб розміщення іноземних військових баз в країнах-членах ОДКБ було схвалено іншими членами, по суті, дає Росії право вето на розміщення баз НАТО в державах-членах. ОДКБ також пов’язує нинішню і майбутню військову еліту держав-членів з Росією, як завдяки досвіду проведення спільних навчань, так і тому, що військові держав-членів зазвичай відправляють своїх офіцерів до Росії для підвищення кваліфікації.

Кремль сподівається, що процеси реінтеграції на пострадянському просторі під його керівництвом стануть чинником, що стримує різні форми західної експансії. Незважаючи на ці переваги, не можна ігнорувати ту обставину, що Москва не бажає створювати сильну інтегровану політичну і військову організацію з об’єднаними структурами командування і управління і вважає за краще нарощувати свій військовий потенціал.

Аналітичний відділ ІА “Правдиві новини”

Залиште відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікований.